Фик о Пабло и Мариссе

Цього ранку Марiса прокинулася з дуже дивним вiдчуттям: нiби сьогоднi щось повинно-таки трапитись. Вона одразу ж встала з лiжка та розповiла все дiвчатам.
- Може це якось пов’язане з Пабло? –делiкатно промовила Луна.
- Так!.- пiдхопила Лухан.
- Та що це ви дiвчата кажете!? – обурено вiдповiла Марiса.- У нас нiчого не може бути, i годi про це .
- Добре, добре.- погодились подруги, але якось хитро подивились одна на одну.
- Пiдемо краще снiдати- уже час.
I дiвчати пiшли до iдальнi…….

КIМНАТА ХЛОПЦIВ
А тим часом Пабло щось писав у себе в кiмнатi. Вiн навiть не помiтив, що в кiмнату зайшов Томас.
- Так! Це щось новеньке- Бустаманте вчиться в субботу зранку. Розповiм- нiхто не повiрить!!!
- Та не вчуся я, йолопе, це нова пiсня для нашого гурту.
- А…. Пригадую - у вас сьогоднi виступ. Буде дуже цiкаво послухати .
- Нi, сьогоднi ми не будемо спiвати цю пiсню, бо ще не репетирували. Тримай! Ну що скажеш? – сказав Пабло, вiддаючи клаптик паперу Томасу.
- Це супер! Я бачу пiсня присвячена дiвчинi. Хто вона? Невже знову Паола?
Пабло на це нiчого не вiдповiв, лише вийшов iз кiмнати, гукнувши дверима.

НА РЕПЕТИЦII
- Чудово. Усi на мiсцi. Спiваймо пiсню,яку написав Мануель. Ви вже ii слухали.-сказав Нiко, коли всi зiбрались у вагончику.
- А можна поцiкавитись, де вчать писати ацтекських мавп?- як завжди вирiшила пiдколоти Мануеля Мiя.
- Там же де i пустоголових ляльок!- не стримався Мануель.
- Та годi вже вам. Ми не замовляли квиткiв у цирк. Спiваймо.- спробувала “заспокоiти” iх Марiса.

У КЛУБI
- А зараз привiтайте ваш улюбленний гурт: цих молодих хлопцiв та дiвчат, цих юних талантiв, цих бунтiвникiв. Мiя, Марiса, Мануель та Пабло.
I пiд галас натовпу вони заспiвали пiсню SERA PORQUE TE QUIERO.
По закiнченнi пiснi вони почали зходити зiсцени, Але натовп хотiв бiльше- усi кричали “бiс, бiс”.
- Ви повиннi ще щось заспiвати,- сказав Маурiсiо.- Публiка вiд вас в захватi!!!
- Але ми бiльше нiчого не репетирували, ми не можемо спiвати старi пiснi.- промовила Мiя.
- Я заспiваю, - нерiшуче сказав Пабло,- Я маю пiсню.
- От i добре! На сцену! – сказав Маурiсiо, беручи у руку мiкрофон, щоб об’явити виступ Пабло.
Паблiто дуже хвилювався, адже для нього це бiльше нiж пiсня – це вiдкриття душi.Вiн пiднявся на сцену, та промовив:
- Цю пiсню я написав вiд великоi любовi до дiвчини.Дiвчини, яку я палко кохаю….
….“це вiн, мабуть, про Паулу”- подумала Марiса та тяжко зiтхнула.
-I ця дiвчина зараз з нами – продовжував Пабло,- вона-Марiса Спiрiто…!!
Марi не повiрила своiм вухам, вона вiдчула нiби земля вийшла з-пiд нiг.
А Пабло заспiвав DOS SEGUNDOS…..
Пiсля виступу Пабло пiдiйшов до Марiси.Вони дивилися один на одного,та розумiли, що знайшли кохання….Треба стiльки розповiсти, стiльки спросити, але….це потiм, а зараз….вони були найщасливiшими людьми на землi….

KA*ROO