Конкурс краси

 

- Сонечко, я кохаб тебе. Яка ти чудова. І як ти тількит вмовила Марісу святкувати зі мною? - Мія обіймала Соню.
- Мія, вона сама згодилась. Я нічого їй не казала.
- Як так? - здивувалась Мія.
Тут у вітальню зайшли Пабло і Маріса. Вони обіймалися. Але тут Маріса побачила маму і Мію. *Не можна, щоб вони побачили, що я зустрічаюся з Пабло!* - подумала Маріса. Вона швидко підставила підніжку Пабло. Хлопець не очікував такого від Маріси і тому впав на коліна.
- Який ти незграба, - голосно, на всю вітальню сказала Маріса. Деякі повернулися і побачили Пабло. Картина була цікава: Маріса стоїть з владною посмішкою, а у її ніг, на колінах стоїть Пабло.
- Маріса? - тихо спитав Пабло...
Маріса підмигнула хлопцю.
- Ти мені вже в ноги кланяєшься? Як цікаво. Але вибач, я вже зайнята, тому йди звідци, - сказала Маріса. Пабло не дуже розуміючи, що відбувається, підіймається з колін і йде, понуривши голову.
- Марісіта, донечка, йди до мене, - закричала Соня. Всі знову подивилися на них.
- Мамо, не кричи. Тихо. Я тут. Що ти від мене хотіла?
- Просто через неділю у вас з Мією, - Соня обійняла Марісу і Мію, Маріса відчайдушно пручалася, - день народження.
- Марісіта, нам потрібно все вибрати, - почала Мія.
- Що? Ти мені ще лекцію прочитай, безмозка дурепа.
- А ти безсоромне дівчисько.
- Ти тількт й можеш, що розмовляти про одяг та косметику.
- А ти зовсім розмовляти не вмієш!
- А ти...
Соня дивилася на зчепившихсмя дівчат.
- Все, годі. Нам треба ще багато всього зробити.
- Нехай ця дурепа... - Маріса не встигла договорити.
- Сама дурепа, - відповіла Мія.
- ... Все вирішує. У неї є смак.
- Що? - здивувалася Мія. Вона була рада, що Маріса так сказала про неї, - Дякую, Марісо. Все буде чудово.
- Так так... - Маріса троху відійшла і тихо додала, - Ти маєш смак, хоч і жахливий.
Але Мія була заклопотана думками, тому слова Маріси почула лише Соня.
- Соня, а я помилялась що до Маріси. Іноді думати вона вміє.
- Гаразд. Я буду про все домовлятися, сайонара, - Соня поцілувала Мію і пішла гедь зі школи.
Мія хотіла влаштувати спочатку солодкий стіл, потім нподарунки і темплі слова до Маріси і неї, потім конкурс краси, а потім грандіозну вечірку.
Мія весело підіймалась по сходам, як наштовхнулась на Мануеля.
- А ходити вас у джунглях не вчили? - спитала Мія, - Здається що навіть макаки ходити вміють, а ти ні...
- Міє, зі твоєю однією звилиною ти ще знаєш про макак і джунглі? Я захоплююся тобой, - Ману засміявся.
Мія не звернула уваги на слова Магнуеля і пішла в кімнату...

 

Мія прокинулась перша з дівчат. Були віхідні і вона не змогла поговорити з ними, бо всі 3 дні провела у батька.
- Віко, Фелі. У мене такі плани. Я хочу відсвяткувати день народження худово, хоч і з Марісою.
- Мія, тобі допоможе Соня? - сонно спитала Віко.
- Так, я її дуже сильно вдячна. Дівчата, я побігла. Мені треба поговорити з Марісою, - Мія захопила плани дня народження, записані на папері.
Мія влетіла у кімнату Маріси. Дівчата зустріли її нериємно.
- Що ти припхалась? - почала Лухан.
- Лухан, заспокойся, ця безмозка курка, - Маріса вийняла пір'їни з подушки і кинула їх на Мію, - прийшла до мене.
Мія прийшла в обурення.
- Що ти собі дозволяєш? - Мія схопила цю саму подушку і вдарила нею Марісу. Луна миттєво відтягла Мію і посадила її собі на постіль.
- Ти щось цікаве придумала до дня народження? - спитала Маріса.
- Ой, яйце курку вчити збирається, - відповіла Мія.
- Я ж казала, що ти курка, - Маріса зареготала, а разом і з нею Лухан.
- Я не для цього прийшла. Я прринесла плани нашого майбутнього спільного дня народження, - Мія поклала перед Марісою декілька графіків.
- А ти мені не можеш це словами ояснити? - спитала Маріса. Мія тільки вздіхнула.
- Гаразд, безмозке дівчисько, - Мія повторила інтонацію Маріси, коли вона казала ці слова, - Спочатку буде застілля. Потім нас з тобою будуть поздоровляти і ми будем отримувати подарунки. Після цього влаштуємо конкурс краси між хлопцями і дівчатами. Треба ще нам підібрати комісію. А далі вечірка. Ти згодна?
- Гаразд, тьльки хто буде в жюрі?
- Це треба обдумати, треба взяти того, хто не буде виступати на конкурсі.
- Давайте я буду, я не буду приймати участі, - запропонувала Лухан.
- Гаоразд, ще нам треба 6 дівчат і 7 хлопців для жюрі, - Мія швидко занесла ім'я Лухан до списків жюрі у хлопців, - Я приготувала такі оголошення, - Мія показала кольоровий папір з написями, - Звертатися будуть до тебе і мене. Про все розповідай мені.
Сказала Мія і вийшла в коридор. Там вона зіткнулася з Мануелем.
- Вилупок.
- Лялька.
- Ацтек.
- Гаразд, дурепа. Я маю йти до твого батька. До побачення.
На цей раз першим пішов Мануель. Мія подивилась на нього. *Який він гарний... Ні! Я не маю думати про нього!* - подумала Мія і пішла до кімнати...

 

Мія зайшла в кіманту. Вона сидула за столом і малювала холл, чкий він буде на святі. Тут у неї задзвонив мобільний.
- Алло, Соня, - сказала Мія.
- Так, - промовив голос на іншій столоні, - Як справи?
- Все добре. Я вже намалювала, яким буде холл на святі і порозмовляла з Марісітою...
- Так, Мієчка. Приїзжай додому.
- Навіщо?
- Твоєму батьку погано.
- Що?! - закричала Мія, - Я їду...
Мія швидко схопила кутрку і вибігла на вулицю.
- Таксі! - гукнула вона і перед нею зупинилась машина.
Через хвилину Мія була біля будинку. Вона швидко влетіла в дім. Вона забігла в пустий кабінет.
- Тату, тату, - Мія була дуже стривожена, - Тату? Тут є хто-небуть?
- Так, є, - із ванни вийшла Мечо і Лус.
- Мерседес, що з батьком? - закричала Мія і кинулась до Мердесес. Мерседес відштовхнулда Мію, і та майже не впала.
- Мечо, Лус. Скажіть мені, де мій батько. Що з ним? - кричала Мія.
- Дурепа... - почаал Лус.
*Чому мене сьогодні всі називають дурепою? Може... Ні це не правда*, - подумала Мія.
- Ти ще не зрозуміла, що це Мечо подзвонила тобі, а не Соня, - говорила Лус. Вона була зневажлива до Мії, яка трохи навіть сіпалась.
- Ти просто не розумієш, що ти нам паганиш весь мальнок с Франко... - зло сказала Мечо.
- Як, що ти маєш проти мене, - тихо сказала Мія.
- Якщоб не ти, то Франко вже давно оженився на моїй сестрі. Я б стала відомою моделлю, а Мечо - багатою жінкою, а потім вдовою... - Лус посміхнулась.
- Що? Як вдовою, мій батько ще буде довго жити, - скзаал Мія, вона кинулась на Лус. Але Лус відкинула її на живіт, а потім вони з Мечо швидко зав'язали їй руки.
- Міє, Міє. Ти не розумієш цього. Але, тепер ти все знаєш, тому звідси тебе вже винесуть, - сказала Мечо. Вона зав'язала ноги відчаяннно пручающоїся Мії.
- Тепер зх тобойю буде покінчено, - сказала Лус. Вона прив'язала тонкий канат до мотузки, яка зв'язувала руки Мії.
- Але за мене будуть хвилюватися! - крикнула Мія.
- А ось і лист, - Мечо дістала шматок паперу, - Тут написано, що ти счама захотіла покінчити життя самоубством.
- Пітер, пітер, - закричала Мія.
- Не хвилюйся. Пітер поїхав кудись. Він перший побачить тебе...
Лус і Мечо зв'язали руки Мії до ручки вікна. Лус відчинила сусіднє вікно. Мія стояла на вузькому підвіконні.
- Мечо, Лус. Не робіть цього!
Вниз була відстань 3-ри поверхового будинку, а під вікном ще й були круті сходи.
- Мія, типомреш одразу, не хвилюйся, - Мечо трохо штовхнула Мію. Вона закричала і повисла на руках. Мія сильно затиснула руками ручку вікна, до якого були прив'язані її руки. Ноги її безвільно висіли. Мія не могла дотягнутися і сісти на підвіконня. Тому що підвіконня давило їй біля поясниці.
- Мія, Чао! - сказала Мечо і її руки отягнулися до мотузхоке. Мія відчайдушно закричала.
- Хто тут? - у кабінет залетів Мануель.
Він побачив Мечо, Лус і Мію.
- Що це таке? - Мануель підбіг до вікна і відштовхнув Мечо. ЇЇ одразу схопив за руки Пітер, який і їздив привезти Мануеля.
- Мануель, ми же с тобою зустрічалися. Ти кохав мене. Ти не зхможеш вдарити мене, - жалібно казала Лус.
- А от і зможу. Я ніколи тебе не кохав... - Мануель штовхнув Лус...

 

- Що це таке? - Мануель підбіг до вікна і відштовхнув Мечо. ЇЇ одразу схопив за руки Пітер, який і їздив привезти Мануеля.
- Мануель, ми же с тобою зустрічалися. Ти кохав мене. Ти не зхможеш вдарити мене, - жалібно казала Лус.
- А от і зможу. Я ніколи тебе не кохав... - Мануель штовхнув Лус...
Мечо у той час повісилася на Пітера.
- Відпусти мене, Пітер. Невже ти будеш проти мене?
Путер у відповідь схопив за руку Лус і приковав її наручниками до Мечо. Пітер повів їх у холл.
Мануель обережно підняв Мію на руки. Він посадив її на підвіконня, а сам відв'язав її руки і розв'язав ноги. Мія істерично плакала. Мануель обійняв Мію, кона обпірлася йому в плече і заревіла.
- Мія, сонечко моє. Не плач. Я не можу бачити тебе в такому стані. Все вже добре. Їм буде погано, через те, що вони посміли так вести себе з тобою...
Мія почала крізь сльози розповідати Мануелю про те, щро трапилось.
- Мануель, дякую тобі. Якщо б не ти, то я не знаю, що б зі мною сталося...
Мануель підняв Мію на руки и посадив на диван. Він боявся, що сидячи на підвіконні вона побачить де могло б лежати її бездиханне тіло... Мануелю було боляче навідь думати про це.
Мануель притулив до себе Мію, але її тіло здригалося так само сильно.
У кабінет зайшов Франко. Він трохи замилувався Мією і Мануелем, а потім сів біля Мії.
Мія не відривалася від Мануеля. Вона так само плакала, а Мануель обіймав її, батько же гладив по голові, по чудовому волоссю.
Мія трохи засокоїлась, в Мануель відвів її у кімнату. Він поклав її у постіль і бережно прикрив покривалом. Він дочекався, доки вона засне і пішов до Франко, де все розповів йому.
- Франко, мені пора, - Ману повернувся до школи.
Мечо і Лус засудили.


Через день Мія повернулась до школи. Вона була готова, до завтрішнього свята. Вже вибралди 10 суддів, вирішили, що і 10-х достатньо. Мія все підготувала, плани були просто грандіозні. По всій школі були розвішені оголошення, що відбудеться конкурс краси і вечірка.
Мануель читав це оголошення, як на нього налетіла Мія.
- Вибач, - сказала Мія і посміхнулася.
- Привіт, - відповів Мануель. Бажаю успіху завтра.
- Так. І не забудь, що ти - суддя...


Маріса сиділа с Пабло у його кімнаті. Тут до них зайшов Томас.
- Пабло! Як, ти що досі зустрічаєшся з Марісою? - вигукнув він здивовано.
- Так, а що тут такого, - відповіла Маріса.
- А ти що не знаєш, що ми з ПАбло посперечалися на тебе?
- Що? Пабло? Це правда? - Маріса миттєво підвелася на ноги. Вона дивилась на ПАбло, то а ТОмаса.
- Так, це правда, - сказав Томас.
Марі скочила з місця і побігла кудись далеко. Пабло кинувся за нею.
- Ідіот. Я кохаю її! - крикнув він і вибіг з кімнати.
Маріса бігла по коридору, збиваючи всіх на своєму шляху. Пабло гнався за нею.
- Маріса, - кричав він.
Маріса побачила, що за кутком стоять дівчата з її группи. Вона пробилась у центр їх кола, а Пабло, не помітивши її, побіг далі. Маріса раптово заплакала.
- Що с тобою? - спитали дівчата.
- Краще йдіть, - прошепотіла Маріса. Ноги більше не тримали її. Вона понро опустилась на підлогу і заревіла...

 

Мія сиділа перед дзеркалом. Вона думала, що зараз вже пора лягати спати, а завтра почнеться новий день, все буде вже інше. Мія похмуро опустилась на постіль і намагалась заснути. Це їй вдалось важко. Вона чула, як зайшли дівчата.
- Яка Мія кумедна... - тихо прошептала Віко і поправило одіяло Мії...

Маріса також думала, що все зміниться. Вона намагалась більше не думати про Пабло. Вона навчилась стримувати сльози, коли думала про нього. Дівчата вже давно поснули, лише вона сиділа і дивилась на фото Пабло. Там він ласкаво посміхається до неї, він такий ніжний, його руки обіймають Марісу за талію. І вона там весела, безтурботна і... закохана. МАріса вдержалась і не заплакала. Вона тільки тихо поправала фотографію і лягла у надії заснути.

Новий день, Мія відкрила очі і побачила, що день вже майже настав. Вона тихо піднялась і підйійшла до вікна. Сонце вже блищало на повну силу, а всі ще спали. *Не дарма, зараз тільки сьома година ранку, а согодні вихідний...*-опдумала Мія і лягла далі спати. Знову розбідила її Фелісітас.
- Подругу, з днем народженням! - кричала вона.
- Я також тебе поздоровляю, ми дуже любимо тебе! - додався і голос Віко.
- Дякую, дівчата! - Мія піднялась на лікті. Вона вже не хотіла спати. Віко і Фелі обійняли Мію...

Маріса перша встала. Вона подивилась у люстерко і посміхнулась сама до себе.
*Я ж Маріса Піа Спіріто і маю вести себе так, я поводила себе раніше!* - подумала Маріса і загукала на всю кімнату.
- А у мене сьогодні день народження!
Луна швидко схопилась з ліжка і підбігла до Маріси.
- Сонечко ти моє! - кричала вона, - Ти сьогодні безшабашна як завжди!
- Так, ти сьогодні така весела, але я тебе розумію, - Лухан підійшла до подруги.
- Дякую, але давайте мені подарунки... - нахально попросила Маріса і посміхнулась
- Обійдешься! - крикнула Лухн і кинула Марісу на соффу.
- Тльки на святі, - сказала Луна. Вони з Лухан засміялися, схопили рушники, зубну пасту і щітку і швидко вийшли з кімнати...

- Дівчата, мені треба підготіватися до свята, тому я піду, - сказала Мія і побігла до салону. Вся школа метушилась і готувалась до свята. Початок був призначений на 18:00... Час до цієї години пролетів швидко.

 

Маріса готувалася йти до перукарні, як Луна спитала у неї.
- Марісо, ти ж сьогодні іменинниця. Чому ж ти не хочеш брти участь у конкурсі краси?
- Луно, розумієш. Я точно програю, а програвати я не люблю, а тим паче у свій день народження, - швидко відповіла Маріса і пішла у салон. Луна так і не встигра нічого сказати. Вона також не сиділа на місці. Луна пішла до тітки...


ГОДИННИК ПРОБИВ ШІСТЬ РАЗ. НАСТАЛА ВІСІМНАДЦЯТА ГОДИНА, І ВСЕ ПОЧАЛОСЬ...

Заграла гарна музика. Всі зібрались у холлі. Тут по сходам з різних сторін почали нешвидко сходити Мія і Маріса. Вони були чудові. Мія була у довгому, коктельному платті, чорного блискучого кольору, з великим декольте і вирізом на спині. Волоси її були закручені і гарно уложені. Вона біла чудово нафарбована, з довгими сережками. Маріса була убрана у довге біле плаття, с красивим обрамленням країв, на руках у неї були довгі рукавиці. Волосся її майстерно уклали. Дівчата зустрілися на перетині сходів і взялись за руки. Всі дружно зааплодували їм.
- Почнемо вечір, - сказала Віко, яка була адміністратором вечора.
Спочатку всі випили за дівчат, а потім їм почали дарувати подарунки. Вони білии чудові, Мія і Маріса всім дякували і казали, що подарунки чудові. Але Мія очами шукала, чи подарував їй подарунок Мануель. Аде його не знайшлось.
- Почнемо конкурс краси! - сказала Віко, - Спочатку я оголошу конкуранток, а потім конкурсантов. І так. Наші чудові дівчата: Сабріна, Хулієтта, Фернанда, Пілар, Луна і одна з наших іменинниць - Мія!
Всі щаоплодували, дівчата поклонились.
- А тепер наші любі хлопці: Пабло, Родріго, Дієго, Гідо, Франциско і Матіас.
Тепер заоплодували здебільше дівчата...

 

- Оголошую жюрі хлопців: Маріса, Лухан, Фелісітас, Лаура і Белен. Дівчат же будуть оцінювати: Мануель, Томас, Сімон, Ніко і Маркос, - сказала Віко. Судді встали і знову сіли.
- Перший конкурс - це вихід, - сказала Віко. Заграла ритмічна музика і по черзі почали виходити дівчата. Вони йшли впевнено, з яскравою посмішкою. Хлопці не могливідвести від них погляду.
- Не забудьте про хлопців, - тільки промовила Віко, коли вийшли всі ддівчата, і знову загла інша ритмічна музика. Під неї почали виходити хлопці. які були також чудові. Дівчата і хлопці з жюрі щось відмітили у своїх записях.
Заграла музика і конкурсанти зійшли зі сцени. Через декілька хвилин Віко оголосила:
- Інша частина конкурсу - це конкурс в купальниках.
Хлопці і дівчата почали виходити почергово: дівчина - хлопець - дівчина...
Ще були конкурси талантів і багато іншого. Конкурсанти вже переодяглись з купальників. Мія одягла нове червоне, довге, облягающе плаття з розрізом на нозі. Срібло, з якого були зробелені її сережки, браслет і кільця, гарно виблискували на фоні плаття, яскраво-червоного кольору.
- Тепер жюрі винесуть вердикт, - повідомила Віко.
Мануель тримав в рукак листок бумаги, на якому були написані імена конкурсанток.
(Я передумала, і вирішила, що конкурсантів буде: 9 дівчат і 9 хлопців. Я написала 6 імен і хлопців, і дівчат. Бідемо вважати, що інших 3-х дівчат і хлопців ми не знаємо...)
- Мануель, - вивів його від розбімів Ніко, - За кого ти голосуєш?
- За...
- Свою дівчину, - додав Ніко, - А ти не хочеш піти за покликом серця?
Сказав Ніко і відвернувся. Маунель хотів щось відповісти, але Ніко вдав, щодуже зайнятий.
- Мануель, - промовив до нього Сімон, - Нам треба вибрати королеву. Твій голос може змінити все.
Мануель подивився на Сабріну,на Мію... І поставив галочку біля ім'я Мії.
- Молодець, я на твоєму місці давно так би зробив, - сказав Маркус.
- Гаразд, вже всім зрозуміло, що королевою стала Мія. Але кого ви вибираєте на першу принцесу? - спитав Томас.
- Я голосую за Луну, - скзаав Ніко і посміхнувся їй. Луна побачиала його посмішку і якось невпевнено, також посміхнулась.
- І я так само, - відповів Мануель.
- А 2-ю принцесою? - спитав Маркос.
- Ну... Як ви ввжаєте, Пілар гідна цього? - спитав Мануель.
- Ти, за Пілар? - здивувався Ніко, - Я ніколи не буду за неї!
- Хто ж тоді? Можливо Сабріна? - спитав Томас.
- Я не згідний, - сказав Мануель. Всі здивувалися.
- Ви ж зустрічаєтесь...
- Зустрічались, - відповів Мануель.
- А Хулієтта, - запропонував Сімон.
- Ні! - проголосив Мануель. Всі засміялися.
До хлопців підішла Віко.
- Ви ще довго?
- Ні, ми вірішуєм.
- Добре, - Віко відійшла, а хлопці продовжували смятися.
- Мануель, ти майже зі всіма конкурсантами зустрічався, - замітив сміючись Томас.
- Тільки з конкурсантками, - сказав Мануель і всі знову засміялись.
- Нехай буде Фернанда... - запропонував Маркос. Томас спочатку хотів протестувати, а потмі посміхнувся і погодився. Місце 3-ї принцеси визначили для однієї другокурсниці.

У цей час Маріса вирішувала за кого голосувати. Вона мимоволі подивилась на Пабло, але швидко проголосовала за Гідо.


- І так! Місце 3-ї принцеси віддається ... (другокурсниці), - сказала Віко.
Маркос взяв стрічку (таку, як в Місс Світу дають) і гарний кулон. Він одягнув їй на шию кулон і одягнув стрічку. Дівчина чмокнула Маркоса в щічку, у цей час Лухан ледь не вибухнула.
- 2-га принцеса у нас - це Фернанда, - голосно сказала Віко. Нагороду Фернанді вручав Томас.
- 1-ша принцеса - Луна!
Ніко вихопив нагороду з рук Сімона і пішов поздоровляти Луну.
- І зараз хвилюючий момент. Норолевою вечірки, да і всієї школи є... - Віко занизила голос. а потім майже прокричала, - Мія!!!
Ніко схопив нгороду і сунув її в руки Мануеля. Мануель підійшов до Мії. Вона нагнула голову і Мануель одягнув на її шию кулон, і одягнув стрічк.Вони переглянулися і одразу відвели очі.
Всі шалено аплодували. мія подивилась на всіх і побачила, як їй аплодує Маріса. Мароі гукнула:"Мія! Молодець!!!!" Мія була здивована і розчулена.
- 3-й принц нашого вечора є Дієго!
Його поздоровляла Лаура. Хлопцям також одягали стрічку і давали "медаль" замість кулона.
- 2-й -- Гідо!
Його поздоровила Маріса. Пабло ревносно дивився на неї, але та вдавала, що не бачить його.
- 1-й принц - Матіас!
Белен посміхаючись поздоровила його.
- І королем вечора став ПАБЛО!
Маріса заховалась у глибині людей. Лухан наділа Пабло стрічку і дала "медаль".
- Король, королева. Підійдіть до мене, - сказала Віко. Вона одягла на голову Мії чудову корону. На головуПабло також, але не таку гарну. Його корона була невисока, иак символічна. А Міїна виблискувала і прикрашала її.
- Король і королева мають почати вечірку своїм танцем...
Заграла музика. Мія з Пабло почали танцювати. Мія побачила, що Маріса стоїть в кутку і сумно споглядає на все.
- Пабло, я знаю, що у вас з Марісою. Йди до своєї королеви, - посміхнулась Мія.
- Мія, дякую! Ти супер! - Пабло поцілував Мію в щоку і пішов до Маріси.
- Маріса... - почав він.
- Що огрызок? - відповіла Маріса.
- Якщо я огрызок, то ти - черв'як, який виїв моє серце, - посміхнувся ПАбло.
- ... - Маріса хотіла щось сказати.
- Давай не будемо сваритися, а просто потанцюємо.
Маріса посміхнулась, хоч сама не хотіла і поклала руки на леч Пабло...


Мія відпустила Пабло і хотіла піти до бару(вони і його зробили на свято). Ак тут її відблік фотограф.
- Мія. Мій друг тут також працює і зробив чудове відео. Я ж хочу же зробити фото королеви на вечірці.
Мія посміхнулась і фотограф зробив пару снімків. Мію відвлік Мануель.
- Потанцюємо?
- Гаразд...
Фотограф не припиняв фотографувати.
- Мія, з перемогою.
- Дякую.
- Я голосовав за тебе.
- Як? - здивувалась Мія, - А як же Сабріна...
Мануль тільки посміхнуся. Вони почали мовча танцювати. Тут їх знову відвлік фотограф.
- Ось фотографії, - він протянув їх Мануелю. (Ну, занаете те, что делаются сразу).
Мануель подивився на них і посміхнувся. Там була фото де Мануель проподує Мії потанцювати, вона погоджується, вони розмовляють і ще декілька фото. Мануель повернувся до Мії показав їх. Мія розсміялась.
- Мануель, я не можу зрозуміти. Ти сказав Лус, що ніколи не кохав її. Навіщо тоді ти з нею зустрічався? - вони знову затанцювали.
- Просто я кохаю тебе! - Мануель перегукав музику і поцілував Мію. Вона тільки сильніше обійняла Мануеля. Під пісню Авріл Лавінь "I'm with you" вони цілувались. Мануель відірвався від Мії і не даючи їй нічого сказати, протягнув їй чудову шкатулку у формі серця. У ній лежав кулон, на якому біло написано "Yo te amo!". Кулон відкривався, а всередину була вставлена фотографія Мії і Мануеля... Мія зняла кулон - нагороду у конкурсі і одягла подарований Мануелем.
- Я думала, що свою нагороду ти ніколи не знімеш.
- Ти для мене - найдорожче у світі!


Маріса і Пабло мовча танцювали, як підійшов фотограф і зробив декілька знімків. Через хвилину він дав їх Марісі. Вона подивилась на фото і ледве не розплакалась. На фото: Пабло ніжно обіймав Марісу. Його очі горіли вогнем, як і її. Фото було схоже на те, яке вона розівала недавно(на ньому були Маріса і Пабло). Маріса не витримала і побігла у сад. Пабло метнувся за нею.
- Маріса, що з тобою?
Маріса покала і дивилась на фото.
- Навіщо ти використовував мене?
- Я не використовував. Спочатку це було прі, але я закохався в тебе. Я кохаю тебе і не можу жити без тебе.
- Ти мені вже це казав, я не вірю.
- Тоді прощавай.
- Ось як ти мене кохаєш. Зараз до іншої підеш...
- Ні, я не хочу жити без тебе, - тихо промовив Пабло.
Маріса сиділа, коди ПАбло пішов. Через хвилину вона зрозуміла, що мав на увазі Пабло. Вона у вузькому платті побігла за ним. Пабло піднявся на дах школи. Марса ледве знайшла його. Пабло вже думав зробити останній крок, як вона "вилетіла" на дах.
- Пабло!
- Що?
- Не смій!
- Чому?
- Бо... бо... бо... - Маріса не могла відважитись.
- Ну тоді... - ПАбло ще блидже підійшов до краю.
- Я кохаю тебе. Не роби цього! - закричала Маріса. Вона підбігла до Пабло і схопила його за руку.
- Маріса?! - Пабло посміхнувся.
Він трохи оступився і одна його нога зіскочила з даху. Маріса схопила ПАбло обюома руками.
- ПАбло! - закричала вона.
Разом вони витягли Пабло повністю на дах. Маріса сиділа на даху на брудній "підлозі даха", Пабло ж колди вилазив, то навіть ліг.
- Маріса, твоє плаття...
- Байдуже.
- А це не байдуже? - Пабло поцілував Марісу. ЇЇ серце шалено калаталось.
- З днем народження, люба.
Пабло дістав чудове кільце і одягнув його на пацель МАріси.
- Ти моя королева! - сказав він і вони знов поцілувались....


Ось так в цей день на небі загорілос дві нові зірки. Тому що у школі і на ній зародилося два кохання. І ці цірки, як і кохання, не погаснуть ніколи...

 

Анютка