Поцілунок, солодкий, як мед

В суботній ранок був дощ, і майже ніхто із третьокурсників не виходив гуляти. Всі після сніданку пішли відпочивати по своїх кімнатах. Мабуть, тільки Фелі і Віко можна було побачити з парасольками на подвір’ї. Вони йшли в який фітнесклуб.
Що ж, Мія сиділа одна в кімнаті. Їй було дуже самотньо, її найкращі подруги пішли в фітнесклуб, Блас поїхав в Борілоччі до якихось своїх родичів. Їй не залишалось більше нічого, як вибрати фотокартки для свого порт фоліо. Взагалі, в неї зібралася ціла купа фото, з різних фото сесій, які їй влаштувала Соня. Вона переглядала одне за одним, як раптом задзвонив її телефон, що лежав на другому поверсі її суперської кімнати. Дзвінок був на стільки гучним серед тієї тиші, що вона вронила фото. Мія побігла по сходах, щоб взяти свій мобільник.
Недалеко від кімнати Мії проходив Ману. Він надумав зайти до Фелі, щоб дізнатися як у неї справи. Коли він заглянув у кімнату, він там нікого не побачив. Йому здалося, що це дуже дивно і пройшов у кімнату. Єдине, що він повсюди бачив це були фото. Він підняв одне з них і задивився.
Мія, що побачила, як зайшов Ману, чомусь вирішила вдати те, що ніби в кімнаті нікого не було. Вона бачила з якою ніжністю Ману тримав те фото, як він на нього дивився. І в один момент вона хотіла підійти до нього і просто, без слів, взяти і поцілувати. Він здавався їй таким милим, таким ніжним і водночас таким палким.
Але раптом Ману розвернувся і побачив Мію, що сиділа на сходах. Він розгубився:
— А, то ти тут? – його голос здавався досить таки дружелюбним. Але Мію почало дратувати, те що він тут, а її гордість не може дозволити їй обняти його.
— Так, звісно, а де б я ще могла бути в такий “прекрасний” день? – це звучало не дуже привітно.
Ману не сподобалося таке привітання, що ж він вирішив трішки познущатись над Мією.
— Ну, я подумав, що ти десь можеш бути зі своїм новим кохання. Можливо, десь в якійсь коморі. Блас все одно, не дуже сміливий, щоб ходити з тобою на людях.
— Ти, знаєш взагалі, так мало й бути. Просто, в нього невідкладні справи, - оправдовуючись сказала Мія
— Як, невже, є щось важливіше за Саму Мію Колуччі? Весь світ вертиться навколо неї
— Досить! – Мії це вже набридло,- Вимітайся з моєї кімнати! А, якщо хочеш, можеш забирати собі це моє фото, бачу тобі воно дуже сподобалось. Хм, постав його разом з фото Лус. Дивись і шкодуй, що все ж таки їй дуже далеко до мене, - Мія із самовдоволеною посмішкою дивилась на Ману
— Ні, я це фото залишу краще Бласу. Твоєму коханню з першого погляду. Як ти там писала “Він владний. Я його полюбила ще до того як побачила...Він сьогодні на мене накричав, а я не образилась...”
Для Мії це була не таємниця, що Ману читав її щоденник, але вона не думала, що він подумав, що це все про Бласа. Вона це все писала про Ману.
— А ти, що, ревнуєш? – посміхнулась Мія
— Я? Чому це?
— Ти? Чому? Ману, це ж просто! Ти ревнуєш, бо кохаєш мене, - Мія хотіла сказати це впевненим голосом, а вийшло дуже ніжно і невпевнено, мабуть тому, що це хвилювало її.
— Мені здається ти в цьому не дуже впевнена, - сказав Ману. Мія не хотіла нічого казати вона підійшла до Ману дуже близько, обняла за пояс, і прошепотіла на вухо: “Я в цьому впевнена, бо я знаю, що моє кохання взаємне”. Для Ману це було занадто, і нащо йому такі тортури! Він не витерпів і поцілував Мію.
— То ти мене кохаєш? – запитав Ману
— Так, - її голос звучав дуже тихо.
— А як же “владний” Блас?, - спитав Ману, і боявся почути, що вона його теж кохає
— Невже ти такий дурний, що не зрозумів. Все, що написано в моєму щоденнику, це не про Бласа, а про тебе...Слів було забагато. Тут вже все було зайве крім солодкого, як мед, поцілунку.

Sophia