Just kiss me

“Був тихий вечір, і в школі “Елітний шлях” всі готувалися до сну.
Мануель піднімався по головних сходах, як раптом побачив, як Блас загравав до Мії. Його це дуже дратувало.
Яке Блас має право загравати до дівчини, що належить йому. А можливо вже й не належить? Як йому знати, чи вона його кохає. Він не впевнений в її почуттях і мабуть найкраще для нього буде забути її. Але ж як, він завжди бачить її, вона перед його очима. Вона цілує іншого, а йому хочеться, щоб це був він.
Мануель все більш і більш наближався до Бласа і Мії і навмисно вдарив плечем Бласа.
- Що, не можна обережніше, - сказала Мія, - любий, цей ацтек не пошкодив тобі руку?
- Ні, що ти, Мія, він на таке не здатний, - сказав Блас
Мануель не міг стримати свого гніву, він був готовий розірвати Бласа. Він накинувся на нього і почав бити в лице, але все ж таки Блас сильніший за нього. Блас вдари Мануеля, і Мануель впав. Мія не могла цього витерпіти, вона не могла бачити як Блас бив Мануеля.
- Блас, прошу тебе не роби йому боляче, я не можу на це дивитися!
- Мія, я не буду сьогодні більше бити цього цуцика, не варто витрачати на це свої сили. Так пробач, але мені вже слід іти, - Блас поцілувавши Мію в щічку, пішов далі по сходах і звернув в адміністративний відділ.
Мануель якраз намагався встати з підлоги, Мія подала йому руку, але він її не взяв.
- Ти не сильно забився? - спитала Мія
- Це тебе не стосується, - холодно промовив Ману, - ти йшла спати, то йди, я не хочу тебе більше затримувати.
- Але може тобі потрібна допомога... - сказала Мія, як раптом по сходах спускалася Маріса.
- Мануель, що стобою? Хто тебе побив? Це Блас? Візьми мою руку, я допоможу тобі дійти до кімнати, - сказала Маріса.
- Дякую, - Мануель встав за допомогою Маріси і вони почали підніматися по сходах.
Мануель нічого не сказав Мії, і вона постоявши ще декілька секунд, пішла до себе в кімнату.

- Мануель, - промовила Маріса, - я хотіла б про це поговорити, давай тут сядемо.
- Добре, давай. Що ти хочеш знати? - з не прихотю спитав Мануель. Йому не дуже хотілося розмовляти про це.
- Моє питання дуже банальне, чому ти бився з Бласом, тільки кажи правду. Ти ж знаєш я вмію тримати таємниці
- Маріса, це все ...ну... це все через Мію
- Це, що Мія сказала Бласу побити тебе! Ні, я все ж таки повириваю їй патли!
- Ні, ти помиляєшся, це я перший почав битися, - сказав Мануель.
- Як, стій, я зрозуміла. Ти не можеш її забути. Але ж я думала, що ти зустрічався з нею заради забави.
- Ні я її кохаю. Але ми такі різні. І я не можу зрозуміти чому покохав її, чому вона. Ми завжди з нею сваримося, кричимо один на одного, а мені хочеться її поцілувати.
Маріса слухала Ману, і їй здавалося, що він розповідає історію її кохання до Пабло.
- Мануель, не ти один страждаєш, я теж кохаю одну людину, але я не впевнена в його почуттях.
- А хто він? - так, це для Ману було цікаво. Кого могла покохати Маріса
- Я не думаю, що тобі слід знати його ім’я
- Але, чому, я ж розповів тобі про Мію
- Добре я скажу тобі. Мені подобаються Пабло.
- Ха-ха-ха, ти вмієш підняти настрій, та все ж таки, хто він?
- Я вже сказала, що це Пабло
- Ти серйозно! Ні, ти дійсно моя сестра по нещастю!
- Так. Я не знаю чи кохає він мене.
- Стій! У мене є ідея!
- Яка?
- Нам з тобою треба зустрічатися...
- Так, Ману, все-таки Блас тебе гарно побив, що ти втрачаєш розум, - сказала Марі
- Ні, я серйозно! Ти розумієш тільки так ми зможемо побачити чи вони нас кохають, змусимо їх ревнувати.
- А чому ти хочеш зустрічатися зі мною для цього плану. Майже кожна з школи погодиться бути з тобою, ти все ж таки популярний серед дівчат. А та п’ятикурсниця, як її там...
- Хулієта, - додав Ману
- Так, та сама. То навіщо я тобі?
- Марі, я тебе не впізнаю. Ти як ніхто мала зрозуміти, що для Мії те, що я зустрічаюся з тобою буде просто шоком. Ти ж її затятий ворог ,- сказав Ману
- Ну, нехай. Але, що Пабло з того, що я буду з тобою зустрічатися, ви добре з ним ладнаєте.
- Ну, в принципі так. Але я завжди буду поруч з тобою, наприклад, коли ми будемо у справах групи, а я буду тебе обіймати, цілувати, якщо Пабло тебе кохає то він себе неодмінно проявить.
Ману і Марі довго ще обговорювали те як вони будуть зустрічатися, сидячи на підвіконні у кімнаті для гостей. Там було темно і вже всі, мабуть, спали. Як раптом вони почули чиїсь кроки...
- Ні, Ману, я все-таки не думаю, що зустрічатися з тобою, це гарна ідея, ти ж мені як брат... Стій, ти чуєш? Хтось сюди іде. Тихо..
- Може це Блас? - запропонував Ману.
Але Марі раптом побачила, що це був Пабло, і він точно збирався зайти в їхню кімнату. Тоді вона просто схопила Ману і почала його цілувати. Ману ця гра сподобалася (він теж побачив, що то був Пабло) і він відповів Марі на її поцілунок. Їм обом це дуже сподобалося, вони, мабуть, сильно захопилися, бо коли Пабло зайшов кімнату, Ману був над Марісою, що лежала на дивані.
- Км.км. Маріса, що ти робиш, - Пабло явно був в шоці
- Що я роблю? А ти не бачиш? - Мари, сподобався вираз обличчя Пабло і їй захотілося ще більше над ним познущатися. Вона міцно обняла Ману і ще раз його поцілувала.
- Ні, я бачу, що ти робиш, але з ким ти це робиш? - Пабло це дратувало
- Як з ким? Пабліто, любий, Ти осліп, ти не бачиш, що це Мані, так-так, сонечко, Мануель, - сказала Марі, а Ману просто дивився на Пабло.
- Але чому ти з ним цілуєшся? Він, що твій хлопець, - Пабло був розгублений
- Так, завтра всі про це дізнаються. Так, я і Марі зустрічаємося, - сказав Ману
- Ми дуже один одного кохаємо, - сказала ,Марі і знову поцілувала Ману
Пабло, чомусь ця новина, не дуже радувала, він не міг розібратися в собі. Він тільки побажав на добраніч Ману і Марі і пішов спати.
- Ти, бачив його обличчя? - із захопленням сказала Марі
- Так, особливо коли ми з тобою цілувалися! - додав Ману
- А ти, так, нічого цілуєшся...- так, ніби додала Марі
- А, тобі, мабуть, не дуже сподобалося, ти ж вважаєш, що ти цілувалася зі своїм братом
- Ні, Ману, я тебе вже братом не вважаю, - сказала Марі, і як би вона не була тією безсоромною Марісою, вона б, мабуть, почервоніла.
- А ким? - Ману не хотілося покидати цю тему
- Ну, мабуть, ти мій коханець.
- Цікаво звучить. А ти знаєш, коли я з тобою цілувався я навіть забув про Мію.
- Так, а я про Пабло. Але це не кохання між нами Ману..., - почала оправдовуватися Маріса
- Так, звісно, це лише пристрасть, - вони якось замовкли, нічого не хотілося їм казати
- Ну, то, може, підемо вже спати, - запропонувала Марі
- Так, вже пізно, - і Марі разом з Ману вийшли з кімнати для гостей. Вони піднімалися по сходах. І час вже було розходитися по різним кімнатам. Ману, не хотів відпускати руку Марі. Маріса ще раз побажала гарної ночі Ману, і почала підніматися вище, як раптом...
- Маріса, зачекай! - сказав Ману і підбіг до неї. Він взяв її за руки, він ніжно доторкнувся своїми губами до її губ, він її поцілував...”

Sophia